Острів Сейбл-інопланетний біоробот?

Сумну популярність заслужив у моряків острів Сейбл, розташований в Атлантиці, в 240 кілометрах на схід від Канади, на підходах до затоки Святого Лаврентія.

Біля берегів острова стикаються дві головні течії Атлантичного океану - Лабрадорське що несе крижані води Арктики, і теплий Гольфстрім. В результаті їх зустрічі щільна пелена туману закутує острів тижнями або навіть місяцями. Додайте сюди, знову-таки, і часті шторми. Мало того, острів Сейбл, подібно до мілин Гудвина ще і "бродячий" - за останні 100 років він перемістився із заходу на схід на 20 кілометрів!

Острів був відкритий португальцями на початку XVI століття і отримав ім'я Санта-Крус (острів Святого Хреста). Півстоліття йому дали більше відповідну назву - Сейбл. Переклад цього слова залишається спірним: не те - соболь", не то - шабля", не то "пісок"... Але деякі моряки називають цей острів просто Траурним - за те, що тут знайшли свою загибель багато сотень кораблів: португальських, англійських, французьких та і піратські судна не були виключенням.
У чому ж тут загадка? Які страшні таємниці приховує овіяний похмурою славою острів? Чому по усіх морях і океанах з давніх часів йде про нього нехороша чутка а в портових тавернах частенько розповідають про прокляте Сейбле моторошні історії, що холоне кров? При цьому намагаються ніколи не іменувати його, як годиться, а вважають за краще називати "Островом корабельних аварій" і "Кладовищем Атлантики".

Сейбл цікавив учених давно. Ще на початку XX століття вони встановили, що із заходу острів постійно піддається дії сильної морської течії. Тому потужні хвилі - невідомо, скільки тисяч років - методично розмивають береги Сейбла. Зі східного ж боку там постійно ростуть, як щось живе, усі нові і нові піщані наноси, яким, здавалося б, за логікою речей і законам фізики просто нізвідки взятися. Але вони все ж ростуть!

Найцікавіше тут те, що хоча острів і знаходиться в постійному русі, причини якого залишаються для учених неясними, довжина Сейбла упродовж сотень років практично не міняється! - Кладовище Атлантика", подібно до жадібного велетенського чудовиська, повільно, але вірно немов маючи заздалегідь певну чітку мету, постійно рухається в східному напрямі. Як вдалося з'ясувати дослідникам, середня швидкість острова складає приблизно 200 метрів в рік!

Втім у кінці XX століття деякі західні дослідники аномальних явищ висунули досить сміливу і оригінальну гіпотезу. Вони вважають, що Сейбл є не що інше, як живий інопланетний організм! Він існує за законами, які не можна ні зрозуміти ні пояснити в межах сучасних знань. Річ у тому, що в основі життєдіяльності подібного організму лежить кремній, а не вуглець, як у усього живого на Землі. А кремній - це пісок! Уфологи Д. Пейбл (США) і У. Лайнес (Канада) припустили що острів - зовсім не шматок суші в океані, а... космічний біоробот. Його в далекі часи закинула на Землю невідома високорозвинена цивілізація у відповідне для посадки місце в океані. Біоробот вдало прижився і старанно віками збирає інформацію для своїх невідомих хазяїв.

Ловить час від часу земні кораблі, як ловлять комах, що зазівалися. А досліджуючи свій улов, цей "морський павук" здатний визначити технічний рівень розвитку землян. Між біороботом і цивілізацією, що послала його, повинен підтримуватися зв'язок. Можливо, тому раз на рік, а саме в липні, в заздалегідь призначений термін і настає прекрасна погода для того, щоб робот Сейбл міг передати повний звіт в далекий космос. Або навіть в не такий вже далекий? Хтозна?