Про походження лайливих слів

Зараза
Дівчини бувають різні. Можливо, і на слово "зараза" не усі ображаються, але компліментом його вже точно не назвеш. І проте, спочатку це був все-таки комплімент. У першій половині XVIII століття світські залицяльники постійно "обзивали" прекрасних дам "заразою" а поети навіть фіксували це у віршах.

А усе тому, що слово "заразити" спочатку мало не лише медицински-инфекционный сенс, але і було синонімом "убити". У Новгородському Першому літописі, під 1117 роком стоїть запис: "Единъ від дьякъ зараженъ былъ отъ грому". Загалом, заразило так, що і боліти не встиг. Так слово "зараза" стало означати жіночі принади, якими ті убивали (заражали) чоловіків.

Кретин
Якби ми перенеслися десь віків на п'ять-шість назад в гірський .
. район французьких Альп і звернулися до тамтешніх жителів: "Привіт, кретини"!, ніхто б вас в прірву за це не скинув. А чого ображатися - на місцевому діалекті слово cretin цілком благопристойне і переводиться як. "християнин" (від спотвореного франц. chretien). Так було до тих пір, поки не стали помічати що серед альпійських кретинів частенько зустрічаються люди розумово відсталі з характерним зобом на шиї. Пізніше з'ясувалося, що в гірській місцевості у воді частенько спостерігається недолік йоду, внаслідок чого порушується діяльність щитовидної залози з усіма витікаючими звідси наслідками. Коли лікарі стали описувати це захворювання, то вирішили не винаходити нічого нового, і скористалися діалектним словом "кретин", що надзвичайно рідко вживалося. Так альпійські "християни" стали "недоумкуватими".

Ідіот
Грецьке слово "ідіот" спочатку не містило навіть натяку на психічну хворобу. У Древній Греції воно означало "приватну особу", "окрема, відособлена людина". Не секрет що древні греки відносилися до громадського життя дуже відповідально і називали себе "политес". Тих же, хто від участі в політиці ухилявся (наприклад, не ходив на голосування), називали "ідиотес" (тобто, зайнятими тільки своїми особистими вузькими інтересами). Природно "ідіотів" свідомі громадяни не поважали, і незабаром це слово обросло новими зневажливими відтінками - "обмежена, нерозвинена, неосвічена людина". І вже у римлян латинське idiota означає тільки "неук, неук", звідки два кроки до значення "тупиця".

Телепень
"Телепнями" на Русі називали кам'яних або дерев'яних язичницьких ідолів, а також самого початкового матеріалу або заготівлі - будь то камінь, або дерево (ср. чеське balvan - "брила" або сербохорватське "балван" - "колода, брус"). Вважають що само слово прийшло в слов'янські мови з тюркського.

Стерво
Кожен, словник Даля, що відкрив, може прочитати, що під стервом мається на увазі. "дохла, палая худобина", тобто, простіше кажучи - падаль, гниюче м'ясо. Незабаром слівцем "стерво" чоловіка стали зневажливо називати особливо підлих і шкідливих ("з духом") шлюх. А оскільки шкідливість жінки чоловіків, мабуть, заводила (чисте чоловіче задоволення від подолання перешкод), то і слово "стерво", зберігши неабияку долю негативу, присвоїло собі і деякі риси "рокової жінки". Хоча про первинне його значення нам досі нагадує гриф стерв'ятник, що харчується падаллю.

Дурень
Дуже довгий час слово "дурень" образливим не було. У документах XV - XVII вв. це слово трапляється в якості. імені. І іменуються так зовсім не холопи, а люди цілком солідні - "Князь Федір Семенович Дурень Кемский", "Князь Іван Іванович Бородатий Дурень Засекин" "московський дяк (теж посада немаленькая) Дурень Мишурин". З тих же часів починаються і незліченні "безглузді" прізвища - Дуров, Дурнів, Дурново.

А річ у тому, що слово "дурень" часто використовувалося в якості другого нецерковного імені. У старі часи було популярне давати дитині друге ім'я обдурити злих духів - мовляв, що з дурня узяти?

Лох
Це дуже популярне нині слівце два століття тому було в ходу тільки у жителів російської півночі і називали ним не людей, а. рибу. Напевно, багато хто чув, як мужньо і наполегливо йде до місця нересту знаменитий лосось (чи як його ще називають - сьомга). Піднімаючись проти течії, він долає навіть круті кам'янисті пороги. Зрозуміло, що добравшись і віднерестившись риба втрачає останні сили (як говорили "облоховивается") і поранена буквально зноситься вниз за течією. А там її, природно чекають хитрі рибалки і беруть, як мовиться, голими руками.

Поступово це слово перейшло з народної мови в жаргон бродячих торговців - офеней (звідси, до речі, і вираження "базікати після фену", тоесть спілкуватися на жаргоні). "Лохом" вони прозвали мужика-селянинаякий приїжджав з села в місто, і якого було легко надути.

Шахрай
1812 рік. Раніше непереможна наполеонівська армія, змучена холодами і партизанами, відступала з Росії. Браві "завойовники Європи" перетворилися на замерзлих і голодних обідранців. Тепер вони не вимагали а покірливо просили у російських селян чого-небудь перекусити, звертаючись до них "Сher ami" ("дорогий друг"). Селяни, в іноземних мовах не сильні, так і прозвали французьких жебраків - "шахраї". Не останню роль в цих метаморфозах зіграли, мабуть і російські слова "шарити" і "мыкать".

Шушваль
Оскільки селяни не завжди могли забезпечити "гуманітарну допомогу" колишнім окупантам, ті нерідко включали у свій раціон конину, у тому числі і полеглу. По-французьки "кінь" - cheval (звідси, до речі і добре відоме слово "шевальє" - лицар, вершник). Проте росіяни, що не бачили в поїданні коней особливого рицарства, охрестили жалюгідних французів слівцем "шушваль", в сенсі "дрантя".

Шантрапа
Не усі французи дісталися до Франції. Багатьох, узятих в полон російські дворяни влаштували до себе на службу. Для варти вони, звичайно, не годилися, а ось як гувернери, учителі і керівники кріпосних театрів припали до речі. Присланих на кастинг мужиків вони іспитували і, якщо талантів в претендентові не бачили махали рукою і говорили "Сhantra pas" ("до співу не придатний").

Негідник
А ось це слово за походженням польське і означало всього лише "проста, незнатна людина". Так, відома п'єса А. Островского "На всякого мудреця досить простоти" в польських театрах йшла під назвою "Записки негідника". Відповідно до "підлого люду" відносилися усі не шляхтичі.

Шельма
Шельма, шельма - слова, що прийшли в нашу мову з Німеччини. Німецьке schelmen означало "пройдисвіт, обманщик". Найчастіше так називали шахрая, що видає себе за іншу людину. У вірші Г. Гейне "Шельм фон Бергер" в цій ролі виступає бергенский кат, який явився на світський маскарад, прикинувшись знатною людиною. Герцогиня, з якою він танцював, викрила обманщика, зірвавши з нього маску.

Понура
"Понура" - коми-пермяцкое слово і переводиться воно як "похмурий". Потрапивши в російську мову, воно стало означати раніше усього нетовариського домосіда (у словнику Даля так і написано: "мимрить" - безвилазно сидіти удома). Поступово "понурою" стали називати і просто нелюдимого нудної, сірої і похмурої людини.

Сволота
"Сволочати" - по-древнерусски те ж саме, що і "сволакивать". Тому сволотою спочатку називали усіляке сміття, яке згрібали в купу. Це значення (серед інших) збережене і у Даля: "Сволота - усе що сволочено або сволоклось в одно місце: бур'ян, трава і коріння, сміття, сволоченный бороною з ріллі". З часом цим словом стали визначати будь-який натовп, що зібрався в одному місці. І вже потім їм стали іменувати усілякого ганебного люду - алкашів, злодюжок бродяг і інших асоціальних елементів.

Покидьок
Ще одно слово, яке спочатку існувало виключно в множині. Інакше і бути не могло, оскільки "покидьками" називали залишки рідини, що залишалася на дні разом з осадом.

А оскільки по корчмах і шинках частенько шлявся всякий набрід що допиває каламутні залишки алкоголю за іншими відвідувачами, то незабаром слово "покидьки" перейшло на них. Можливо також, що чималу роль зіграло тут і вираження "покидьки суспільства", тобто, люди опустилися, знаходяться "на дні".

Ублюдок
Слово "гібрид" як відомо, неросійське і в народний арсенал увійшло досить пізно. Набагато пізніше, ніж самі гібриди - помісі різних видів тварин. Ось і придумав народ для таких помісей слівця "ублюдок" і "виродок". Слова надовго в тваринній сфері не затрималися і почали використовуватися в якості принизливого найменування байстрюков і бастардов, тобто, "помішай" дворян з простолюдинами.

Нахаба
Слова "нахабство" "зухвалий" досить довго існували в російській мові в значенні "Раптовий, стрімкий, вибуховий, запальний". Існувало в Древній Русі і поняття "Зухвала смерть", тобто смерть не повільна, природна, а раптова, насильницька. У церковному творі XI століття "Четьи Минеи" є такі рядки: "Мьчаша коні нахабно", "Річки потоплять я нахабно" (нахабно, тобто, швидко).

Пошляк
"Вульгарність" - слово споконвічно російське, яке корениться в дієслові "пішли". До XVII століття воно вживалося у більш ніж благопристойному значенні і означало усе звичне, традиційне, здійснюване по звичаю, те, що ПІШЛО здавна.

Проте у кінці XVII - початку XVIII віків почалися Петрівські реформи, прорубування вікна в Європу і боротьба з усіма древніми "вульгарними" звичаями. Слово "вульгарний" стало на очах втрачати повагу і тепер все більше означало - "відсталий", такий, що "обридає", "некультурний" "простакуватий".

Блядь
Річ у тому, що спочатку староруське дієслово "блядити" означало "помилятися, помилятися, базікання, брехати". Тобто, якщо ти тіпав мовою зухвалу брехню (неважливо, усвідомлюючи це або ні), тебе цілком могли назвати блядю, незважаючи на підлогу.

У цей же самий час в слов'янських мовах жило-поживало інше, дуже схоже по звучанню, слово "блудити", яке означало "блукати" (ср. українське "блукати"). Поступово словом "розпуста" стали визначати не лише експедицію Івана Сусанина але і безладне "блукаюче" статеве життя. З'явилися слова "блудниця", "блудолюбие", "блудилище" (будинок розпусти). Спочатку обидва слова існували відособлено, але потім поступово стали змішуватися.

Мерзотник
Етимологія "мерзотника" сходить до слова "мерзлий". Холод навіть для північних народів ніяких приємних асоціацій не викликає, тому "мерзотником" стали називати холодного, бездушного, байдужого, черствого, нелюдяного. загалом украй (до тремтіння!) неприємного суб'єкта. Слово "мерзота", до речі, родом звідти ж. Як і популярні нині "відморозки".

Негідник
Те, що це людина до чогось не придатна, загалом, зрозуміло. Але в XIX столітті, коли в Росії ввели рекрутський набір, це слово не було образою. Так називали людей, не придатних до стройової служби. Тобто, раз не служив в армії - означає негідник!

Чмо
"Чмарить" "чмирить", якщо вірити Далю, спочатку означало "чахнути", "перебувати в нужді", "животіти". Поступово це дієслово народило іменник, визначає жалюгідну людину, що знаходиться в приниженому пригніченому стані.

У тюремному світі схильному до всякого роду таємних шифрів, слово "ЧМО" стали розглядати, як абревіатуру визначення "Людина, що Морально Опустилася або Опущена", що, втім, абсолютно недалеко від первинного сенсу.

Жлоб
Є теорія, що спершу "жлобами" прозвали тих хто пив жадібно, захлинаючись. Так або інакше, але перше достовірне відоме значення цього слова - "жаднюга, скупердяй". Та і зараз вираження "Не жлобись"! означає "Не скупися"!.