Хто в домі хазяїн? Підбірка анекдотів про котів, які давно все вирішили за нас

Ви думаєте, що завели кота. Кіт думає, що завів собі персонал, і, чесно кажучи, має рацію. Ранкові побудки лапою в око, котлети, що зникають безслідно, робот-пилосос у депресії і лежанка за дев'ятсот гривень, яку проміняли на коробку. Тут зібрані анекдоти для всіх, хто хоч раз насипав корм о п'ятій ранку і навіть не встиг зрозуміти, як так вийшло.

Купив коту лежанку за дев'ятсот гривень. Кіт спить у коробці від неї. Тепер сиджу і думаю: може, і мені треба було брати не квартиру в кредит, а коробку від квартири.


Кажуть, кіт сам обирає собі господаря. Брехня. Кіт обирає собі персонал.


Ветеринар:
— Його на дієту треба. Скільки разів на день ви його годуєте?
— Двічі.
— Ну, це нормально...
— Ні, ви не дослухали. Двічі я. Потім дружина. Потім теща, бо «він же голодний, подивись на очі». А ще сусідка через балкон, але про неї ми вдаємо, що не знаємо.


Мама приїхала в гості, бачить кота на кухонному столі.
— Ти що, дозволяєш йому лазити по столу?!
— Мам. Я тут нічого не дозволяю. Я тут живу на правах квартиранта.


Кіт за ніч скинув зі столу ручку, чашку, зарядку, пульт від телевізора і, здається, залишки моєї самоповаги.


Купили робот-пилосос. Перший тиждень кіт його боявся. Другий — катався на ньому, як президент на кортежі. На третій тиждень пилосос сам заїжджає під диван, щойно кіт заходить на кухню. Тихенько так. Без звуку.


— Ти чого такий невиспаний?
— Кіт уночі грався.
— У що?
— У мене.


Жінка питає чоловіка:
— Кого ти більше любиш, мене чи кота?
Чоловік мовчить. Довго мовчить.
— Все ясно, — каже вона.
— Та нічого тобі не ясно! Я думаю, хто з вас двох з'їв мою котлету.


Вимкнули світло. Інвертор пищить, я з ліхтариком нишпорю по шухлядах у пошуках свічок, дружина шукає павербанк, якого, звісно, ніхто не заряджав. А кіт? Кіт розлігся на єдиному теплому місці в квартирі, на ноутбуці, що ще тягне від батареї. І дивиться на нас так, ніби це ми йому світло вимкнули. І він ще подумає, чи пробачати.


Оголошення: «Віддам кота в добрі руки. Безкоштовно. Привчений до лотка, щеплений, ласкавий. Причина: не погоджується жити з людиною, яка зачиняє двері у ванну».


Будильник мені не потрібен. О п'ятій двадцять кіт приходить і акуратно, з хірургічною точністю, ставить лапу мені на око. Не на щоку. Не на лоба. На око. Я переконаний: у минулому житті він був снайпером.


Дружина:
— Хто в цьому домі головний?
Я гордо випрямився. Відкрив рота. І тут кіт голосно нявкнув біля порожньої миски. Я закрив рота й пішов насипати корм.