Походження та робота людської свідомості: п'ять ключових теорій

Свідомість є процесом психічної активності, який дозволяє нам сприймати навколишній світ, формувати наші внутрішні переживання, а також визначати наш світогляд і особистість. Існує кілька теорій, які пояснюють, звідки воно походить та як функціонує. Нижче ми розповімо про них докладніше.

Теорія нейронних коаліцій

Теорія нейронних коаліцій, запропонована Ф. Криком і К. Кохом, стверджує, що мозок людини складається з груп нейронів, які мають схожі молекулярні та анатомічні властивості. Ці групи нейронів, звані нейронними корелятами, відповідальні за спрямованість уваги, що вважається ключовою психологічною функцією, що зумовлює появу свідомості та її цілісність.

Важливою областю, пов'язаною з увагою, є клауструм, який знаходиться в центрі мозку та з'єднаний із внутрішнім шаром неокортексу під областю острівцевої кори. Хоча не всі функції клауструму повністю виявлені, відомо, що він взаємодіє з різними частинами мозку, відповідальними за сенсорні та моторні функції. Передбачається, що клауструм координує їхню роботу, що сприяє виникненню та функціонуванню свідомості.

Ф. Крик порівнює клауструм із диригентом, інші частини мозку - з музикантами. Свідомість виникає, коли "оркестр" мозку починає грати в унісон та гармонії.

Теорія селекції нейронних груп

Теорія селекції нейронних груп, запропонована Джеральдом Едельманом, американським імунологом та нейрофізіологом, стверджує, що мозок використовує групи нейронів для більш ефективного сприйняття та обробки інформації. Кожна з цих груп спеціалізується на розпізнаванні конкретних видів сигналів та обмінюється інформацією між собою.

Відповідно до цієї теорії, обробка сигналів у мозку включає кілька етапів:

1. Перший етап - сприйняття та передача інформації в мозок.
2. Потім інформація проходить первинну обробку та класифікується відповідно до певних груп стимулів.
3. Для повнішої обробки та вилучення інформації з пам'яті залучаються нові нейрони.
4. Нейрони потім об'єднуються в нові групи, що прискорює обробку аналогічних сигналів та сприйняття.

Відповідно до цієї концепції, свідомість - це результат спільної діяльності нейронів усередині кожної групи та активації різних груп.

Теорія функціональних систем

Теорія функціональних систем, розроблена фізіологом Петром Кузьмичем Анохіним, стверджує, що свідомість присутня усередині функціональних систем мозку. Ці системи є об'єднання нейронів, які допомагають організму адаптуватися до навколишнього середовища. Вони мають гнучку структуру, що дозволяє їм змінюватися у відповідь на зовнішні сигнали і, при необхідності, повертатися до попереднього стану.

Функціональні системи формуються як результат еволюції та продовжують розвиватися протягом життя індивіда. Саме в них, згідно з цією теорією, знаходиться свідомість, перебуваючи між фізичними процесами в мозку та психічними функціями, такими як мова, поведінка та мислення. Свідомість сприймається як останній етап у процесі усвідомлення інформації.

Теорія свідомості схеми уваги

Теорія свідомості схеми уваги, розроблена Майклом Граціано, американським нейробіологом, представляє свідомість як модель уваги.

Відповідно до цієї теорії, мозок використовує спрощену схему організму контролю за функціями тіла, забезпечуючи необхідні життєві процеси. Аналогічно, з увагою відбувається моделювання, яке включає інформацію про його структуру, стан і переходи між станами, а також про можливі реакції в майбутньому.

Отже, згідно з цією концепцією, свідомість розглядається як інструмент обробки інформації через нервову систему. Майкл Граціано наголошує на важливості уваги, яка дозволяє мозку в кожний момент часу зосереджувати обмежені ресурси на вузькому сегменті світу, щоб забезпечити глибшу обробку інформації.

Доктор Граціано також стверджує, що свідомість виконує дві ключові функції: зосередження уваги на внутрішніх процесах організму та управління ними, а також соціальне сприйняття, яке виникає, коли людина звертає увагу на світ довкола себе.

Теорія глобального нейронного робочого простору

Теорія глобального нейронного робочого простору, створена Бернардом Баарсом, покликана пояснити взаємозв'язок між свідомими та несвідомими процесами у мозку.

Відповідно до цієї теорії, мозок містить модулі або процесори, що складаються з нейронів, які обробляють інформацію в різних областях, таких як мова, зорові сприйняття та пам'ять. Коли ці модулі працюють незалежно один від одного, людина не здатна сприймати навколишній світ об'єктивно та повністю. Тому ці модулі об'єднуються в глобальний робочий простір, де відбувається обмін інформацією, і саме це об'єднання є свідомістю.

Однак не всі процесори можуть потрапити до цього глобального робочого простору, оскільки серед них виникає конкуренція. Процесор, який перемагає, входить до глобального робочого простору і впливає на свідомість. Інші модулі, перебуваючи поза глобальним робочим простором, формують несвідомий контекст і впливають на сприйняття нової інформації, її інтерпретацію та збереження в довгостроковій пам'яті.