Дякуємо вітамінам. Вчені з'ясували, чому люди розрізняють мільйони відтінків, а собаки – ні

Дослідники провели унікальні експерименти, вирощуючи сітківку людини у лабораторних умовах. Роберт Джонстон, доцент біології, підкреслив, що це дослідження виявило унікальні риси, специфічні виключно для людини, що розширює наше розуміння нашої унікальності порівняно з іншими ссавцями.

Опубліковані в журналі PLOS Biology результати дослідження мають важливе значення для розуміння дальтонізму, проблем із віком та інших захворювань, пов'язаних із фоторецепторними клітинами ока.

Головне питання, над яким працювала група вчених, стосувалося того, як гени спрямовують розвиток сітківки для створення клітин, здатних розрізняти кольори. Раніше вважали, що цей процес контролюється гормонами щитовидної залози.

Експерименти в лабораторних умовах дозволили вченим виявити вирішальну роль ретиноєвої кислоти (похідного вітаміну А) у спеціалізації клітин для сприйняття червоного чи зеленого світла. Унікальність цього процесу проявляється тільки у людей з нормальним зором та близьких приматів, розвиваючи червоні колбочки.

Довгі десятиліття вважали, що червоні колбочки формуються випадковим чином, але дослідження Джонстона вказує на те, що ретиноєва кислота відіграє ключову роль у цьому процесі. Рівень гормонів щитовидної залози також може впливати, проте нові дані припускають важливу роль ретиноєвої кислоти у формуванні червоних колб.

Вчені виявили, що високий рівень ретиноєвої кислоти на ранніх стадіях розвитку клітин сітківки пов'язаний із вищим вмістом зелених шишок. Низькі рівні кислоти, навпаки, змінювали генетичні інструкції, призводячи до формування червоних колб на більш пізніх етапах розвитку.

Важливість цих результатів підкреслила Сара Хадиняк, зазначивши, що контроль популяції зелених та червоних клітин відкриває можливості для розуміння впливу ретиноєвої кислоти на гени.

Дослідження також виявило зміни пропорцій зелених та червоних колб у людей, викликаючи питання про вплив цих змін на зір. Це стає ключовим питанням, оскільки вченим досі не вдалося повністю зрозуміти, як співвідношення цих клітин впливає на зорові здібності людини.

Для більш глибокого розуміння захворювань, таких як дегенерація жовтої плями, дослідники співпрацюють з лабораторіями Джона Хопкінса, прагнучи розширити знання про взаємодію колб та інших клітин ока з нервовою системою. Роберт Джонстон робить висновок, що майбутня надія полягає в тому, щоб допомогти людям із проблемами із зором.