Які пози в сексі жінки називають найсексуальнішими?

Деякі сексологи присвячували питанням підбору поз значну частину своїх праць — зокрема, великий внесок в цю область внесла польський доктор Михайліна Віслоцька. І перш за все мова йшла саме про те, як знайти оптимальну позу для взаємного задоволення залежно від анатомічних особливостей партнерів.

Але в тому-то і справа, що слід при цьому враховувати ще і психологічну складову цього аспекту! Бувало скільки завгодно випадків, коли з погляду анатомії певна поза начебто повинна влаштовувати обидвох, так ні — або у нього, або у неї при цьому «щось не так». Подібні відчуття можуть виникати тому, що для кожної пози можливе своє «прочитання» з погляду психологічного сприйняття. А особливі складнощі (і навіть конфлікти) виникають там, де у кожного партнера на одну і ту ж позу свій погляд, своє сприйняття і своя оцінка.

Жінки назвали найсексуальніші пози

Група поз «Обличчям до обличчя»

Можна сказати, що всі подібні пози виконують в людському сексі перш за все комунікативну функцію — потреба в спілкуванні. Адже, як відомо, у тварин таких поз в принципі немає. А людям часто потрібно в інтимному процесі не стільки фізіологічне задоволення, скільки відчуття злиття, єдність.

Чоловік зверху

І якраз цю потребу найкраще задовольняє відома поза з групи «обличчям до обличчя» — чоловік зверху. Також для багатьох жінок ця поза є символом своєрідної захищеності — коли чоловіче тіло закриває її практично повністю.

Цю позу зазвичай називають місіонерською — при цьому, розповідаючи історію, як дикуни на острові, звиклі «спілкуватися» в позах тварин, із здивуванням спостерігали, як парочка місіонерів займається коханням. Проте це все ж таки не зовсім вірно. Варіанти цієї пози були знайдені серед наскальних малюнків первісних людей! Тобто це побічно підтверджує те, про що ми говорили вище: соціальна функція сексу з’явилася достатньо давно. І якщо хочете, таку позу можна називати не місіонерською, а людською. А ті народності, у яких вона не популярна, у всьому своєму розвитку все-таки випробували деякий регрес в розвитку своєї популяції.

Але проблеми у використанні даної групи поз якраз там і починаються, де виникають її різні «соціальні трактування». Це може бути, з одного боку, злиття і об’єднання, а з іншого боку — придушення (з погляду чоловіка): мовляв, от як я її притиснув, вона і поворухнутися не може! Взагалі для чоловіків, прагнучих в сексі задовольнити в першу чергу відчуття власної влади, особливо влади з позиції сили, ця поза тим і приваблива, що в ній можна жінку буквально «роздавити».

І вже не має для них значення те, що практично нерухома партнерка втрачає можливість допомагати його фрикціям і таким чином притупляється його чисте фізіологічне задоволення! А з погляду жінки, така поза цілком може бути ще і символом… презирства і байдужості. Мовляв, моя справа — даруйте, лягти і ноги розсунути. А далі хай він там робить що хоче, мені наплювати!

Якраз в такій позі займаються сексом дружини, що буквально ненавидять своїх чоловіків, — і зокрема близькість з ними. Ось і ще одна причина, чому ця поза така популярна — часто в сімейних парах секс стає саме подружніми обов’язками. І саме в такій позі дружина може собі дозволити не утруднятися під час виконання цих обов’язків.

Ось і виходить, що якщо партнер переживає в цій позі почуття єднання, а партнерка — байдужості, або партнер жадає за допомогою такої пози задовольнити почуття влади, а партнерка — почуття захищеності, при таких протилежних цілях хтось неодмінно залишиться незадоволеним (як би добре ця поза не підходила до їх анатомічних особливостей). І навпаки: якщо це розташування тіл не дуже добре стимулює основні ерогенні зони, але при цьому відбувається збіг поглядів — така поза буде розцінена на ура!

Жінка зверху

Наступна найбільш поширена поза з цієї групи — жінка зверху. В принципі вона більш фізіологічна, оскільки, як правило, жінка легша за чоловіка. Проте при такому контакті тіл щільного тиску один на одного набагато менше, і звичайно, основна активність надана партнерці. Саме тому в більшості сексологічних праць ця поза рекомендується активним жінкам і втомленим чоловікам. Проте це з погляду фізіологічної доцільності. А ось коли починається психологія — виникають конфлікти специфічного плану.

Ми ще про це говоритимемо. Та варто згадати вже зараз, що інші наші чоловіки (особливо ті, хто вважають себе надмірно «крутими»), як би за день не напрацювалися, не можуть дозволити дружині або подрузі «сісти зверху»! Мовляв, це принижує його чоловічу гідність.

Єдина, з ким він може допустити таке — це з повією, яку він нібито спочатку принизив тим, що купив її, і при цьому він вже не «розтоптаний чоловік», а клієнт-замовник, який може дозволити собі спокійно полежати, поки куплена пані трудиться. Бачите, як міняється сприйняття залежно від психологічних і соціальних акцентів! А в технічній диспозиції, власне, нічого і не змінилося. І при такому спотвореному сприйнятті виникають труднощі як у чоловіків (які вирішують свої інтимні проблеми з дружинами, але при цьому над силу рухаються самі), так і у дружин, які розуміють, що чоловік втомився, і з радістю узяли б все в свої руки, але він не дозволяє їм користуватися цією позою.

Спотворене сприйняття доходить до того, що одного разу в одній популярній газеті солідний учений, будучи прихильником «чоловічої переваги», говорив: «поза наїзниці» веде до звироднілості нації — якщо зверху у момент зачаття опиниться жінка, то народяться потворні діти… Як мовиться — без коментарів.

Цікаве те, що і у різних жінок оцінка цієї пози різна. Одні жінки цю позу люблять — але не стільки за те, що самі можуть вибрати необхідний кут контакту тіл і ритм руху, а саме за те, що хочуть психологічно відчути себе «зверху», над чоловіком. Особливо якщо в соціальному житті вони непомірно задавлені сильною статтю і це їм зовсім не подобається. А ось ще одна група жінок, які не дивлячись на свою активність, до цієї пози відносяться досить холодно. Саме тому, що в цій ситуації «чоловік лежить і кайфує, а ти його обслуговуй.»

Зрозуміло, у всіх позах мається на увазі можливість обопільної активності партнерів. Хай і різною мірою: у позі «чоловік зверху» жінка, як відомо, може сприяти взаємній (і перш за все власній) насолоді. Так само як і партнер в позі «жінка зверху» теж не позбавлений можливості рухатися, притискувати до себе свою партнерку. Але знову ж таки, коли основну роль починають грати не фізіологічні відчуття, а психологічні, і зокрема, основним стає велике протистояння статей — ось тоді виникають конфлікти.

Пози сидячи

Ця група поз особистісного характеру — саме тому, що власне для сексуальних потреб вони чи не самі незручні. Тому і практикуються не так часто, і в основному для витонченого, вишуканого сексу. Такі пози забезпечують саме рівність партнерів — в першу чергу в зрості. І хоч дають мінімальну свободу руху в області тазу для обох партнерів, зате дозволяють повністю притиснутися в області грудей і повну свободу для спілкування на рівні очей. І таким чином підтверджують, що людський секс починається саме з голови.

Так, деякі чоловіки намагаються і в такій позі рухати жінкою, як штучною вагіною. Але у разі, коли вона сидить зверху на сидячому чоловіку, це важко. Тому коли немає бажання в процесі близькості підкреслювати саме рівність і єднання, а потрібно підкреслити саме свою перевагу — в таких випадках пози сидячи стають особливо непопулярними.

Пози стоячи

Теж дуже специфічна група — саме з психологічної точки зору. Звичайно, це серйозне навантаження для партнерів, особливо для чоловіка, який вимушений тримати жінку в руках, але якраз чоловікам (особливо спортивним, різким, нестриманим) ці пози подобаються із-за відчуття повного володіння партнеркою. Вони можуть нею рухати, як неживою, тримати її всю «в своїх руках». До речі, жінкам така поза подобається по схожих причинах: мовляв, ось яка я витончена, зі мною можна навіть в такій позі займатися сексом. Як бачите, основні критерії вибору — знову-таки не фізіологічні.

І ще одна особливість. Власне, навіть техніка цих поз підкреслює одне: для них не потрібно ніякого ложа. Їх цілком можна застосовувати для швидкого сексу на бігу. Тобто — ідеальний варіант для партнерів, які так чи інакше хочуть підкреслити легкість і швидкоплинність своїх намірів. (Зрозуміло, такі пози іноді застосовують і постійні партнери, але як правило, як епізодичні прикраси свого сексу). Адже зазвичай пара, плануючи інтимний контакт, хоч якось продумує, на чому вони лежатимуть або на що спиратися — від готельного номера до поручнів в під’їзді. А у разі «пози стоячи» навіть це не треба — як мовиться, повна свобода!

Поза «Чоловік ззаду»

Ця поза, запозичена у тварин, вимагає окремої розмови. Дуже багато навколо неї накопичилося психологічних проблем і можливих конфліктів. В принципі, це один з яскравих прикладів регресу до тваринних поз. Людина, швидше за все, цією позою спочатку користувалася дуже мало. А ось коли на сексуальну функцію людини почали нашаровуватися соціальні сприйняття (і тим самим викликати проблеми), у людей мимоволі почали виникати такі асоціації: мовляв, як у звірів все просто! Можливо, і нам спробувати, як вони?

Це тепер зрозуміло, чому у звірів все просто. І навіть якщо запозичувати їх пози, все може бути якраз складніше, що і показує випадок з даним прикладом. Людина відрізняється від тварини зокрема могутніми розвиненими сідничними м’язами, наявність яких обумовлена прямостоянням. І «технічно» із-за цих м’язів при позі «ззаду» проникнення загалом навіть злегка утруднене. Проте ця поза подобається багатьом людям (знову більше чоловікам) саме своєю соціальною символікою. Зокрема, партнери не бачать ообличь один одного, а партнерка взагалі може не знати, з ким це вона злучається. До речі, саме цим така поза популярна при групових контактах.

Чоловік при такій позі теж не бачить обличчя партнерки. І це приносить йому в певних випадках в першу чергу психологічну насолоду: він як би відчуває себе вільним від відповідальності за якість сексу. Йому непомітні дрібні мімічні реакції жінки, і як би можна не замислюватися, коли їй було приємно, а коли боляче. Ось коли вона застогне або закричить, там, мовляв, розбиратимемося. А поки мовчить — так ні про що і не треба піклуватися.

Але звичайно, найбільш істотне «соціальне нашарування» цієї пози — це підпорядкування партнерки, а то і справжнісіньке колінопреклоніння. Деякі чоловіки люблять ще і голову жінки вниз пригинати при цьому… Саме ця поза фігурує в ситуаціях згвалтування найчастіше (особливо в тих випадках, коли насильникові не стільки важливий сам секс з жертвою, скільки факт її приниження). Ця поза взагалі символізує приниження в мавпячій зграї (так звана поза підставки), причому нерідко крім сексу: у такій позі може знаходитися слабкий самець у присутності сильного. Таким чином перший як би визнає перевагу другого (причому без супутнього сексуального акту!)

Тому багато жінок цю позу і не люблять, навіть якщо вона приносить їм фізіологічне задоволення. Серйозні проблеми в подібному випадку виникають у тих жінок, у яких основними ерогенними зонами є спина і задня стінка піхви. В цьому випадку деякі варіанти розташування партнерів «жінка на колінах, чоловік ззаду» є практично ідеальними. Але насолода, що отримується від фізичної дії, може деколи начисто блокуватися несвідомим позасексуальним сприйняттям — жінка відчуває себе приниженою, їй соромно, «незручно», і таким чином ні про яке задоволення від стимулювання ерогенних зон нерідко думати не доводиться.

А вибираючи іншу позу — ту, в якій не підкреслюється так явно «вторинна роль» жінки, вона не отримує необхідних для розрядки фізіологічних відчуттів. Ось і можлива причина дисгармонії в ліжку. Не менш складний випадок виникає, коли партнер наполягає на позі «чоловік ззаду» саме як самоствердження.

Взагалі це одна з улюблених поз тих чоловіків, які і сексом-то власне займаються, перш за все, для ствердження власної значущості — перш за все в своїх очах. Нерідко вони славляться донжуанами і спокусниками, але насправді їм важливо не стільки зібрати колекцію або отримати більше еротичних задоволень; у сексі для них головне — так чи інакше принизити жінку і тим самим піднестися самому.

Але буває і по-іншому: ця поза цілком може бути розцінена як поза демонстрації довіри. Одне з самих незахищених місць нашого тіла — область сідниць. До того ж саме по попі б’ють дитину батьки.

Тому така відверта демонстрація цієї області партнерові, особливо коли сама жінка позбавлена можливості себе захистити (руки використовуються як опора), є нерідко виразом безмежної довіри. В цьому випадку поза «чоловік ззаду» з успіхом використовується в гармонійних подружніх парах саме як різноманітність сексу і своєрідного підтвердження довірчих відносин.

При такому розкладі жінка цілком може отримати і додаткові переваги. Адже ще однією особливістю такої пози є те, що в ній не стимулюється тілом партнера область клітора жінки і ділянка її грудей — притому, що це у багатьох жінок основні ерогенні зони! Так знову ж таки все залежить від сприйняття: у одному випадку ця поза спеціально вибирається тому, що партнерові все одно, отримає його жінка задоволення чи ні. А в іншій ситуації, коли між подружжям є гармонія і довіра, ця поза може дозволити саме чоловікові пестити своїй жінці ділянку грудей або клітора, доставляючи їй додаткову насолоду.

Пару слів можна сказати і про те, що ця поза практично єдино можлива для анального сексу. І тут знову ж таки багато що залежить від того, що в парі відбувається психологічно. Тобто або це остаточне приниження жінки, або прикраса і без того гармонійного сексу закоханих людей!

Ось і виходить, що нерідко в парах основні критерії вибору улюблених поз — несексуальні. Зрозуміло, кожна ситуація вимагає індивідуального докладного аналізу, особливо ситуація проблемна. Але мова якраз про те, що не варто в деяких випадках валити все на техніку і пропонувати партнерові або партнерці, які не отримують задоволення, нові пози. Просто все незадоволення може йти від того, що людині хочеться в ліжку отримувати крім фізіології певні психологічні асоціації — скажімо, відчувати свою захищеність, а отримує він(вона) зовсім інше — наприклад, те ж відчуття придушення.

І якщо у людини є стійкий інтимний розлад, то перш ніж годувати його(її) якимись збудливими засобами або рекомендувати іншого партнера, є сенс понишпорити в його власному несвідомому сприйнятті сексу. Як з’ясовується, люди на те і люди, щоб відчувати, перш за все, не головкою, а головою.