Ескадра НЛО в Душанбе: міф чи реальність

Вже багато років ходять розмови про те, що в серпні 1957 року поблизу Душанбе з'являлася ескадра НЛО. За словами очевидців, павукоподібні істоти забирали на борт "тарілок" худобу, предмети побуту та зразки рослин. Масла у вогонь підлила повість Стругацьких "Ззовні".

У 1958 році в журналі "Техніка молоді" було опубліковано оповідання Стругацьких "Ззовні", згодом перероблений в повість з однойменною назвою. У ній розповідалося про події, що мали місце з 14 по 16 серпня 1957 року в околицях Сталінабаді (нині Душанбе). Однак донині знаходяться ті, хто зовсім не вважає це літературним вимислом.

Твір братів Стругацьких складається з трьох новел, написаних майже в документальному жанрі. Всі вони являють собою звіти трьох чоловік, нібито стали свідками і учасниками візиту на Землю космічних прибульців. Перше оповідання, "Людина в сітчастої майці", ведеться від імені офіцера штабу Н-ської військової частини майора Кузнецова, який разом з товаришами по службі знаходить в горах Далекого Сходу виснаженого незнайомця, який потрапив туди при нез'ясовних і загадкових обставинах.

Друга новела - "Прибульці" - присвячена враженням учасника археологічної групи "Апіда" К. Н. Сергєєва, котрий спостерігав діяльність прибульців ("павуків") в зоні роботи експедиції. У третій "серії", під назвою "На борту" Летючого Голландця ", описується перебування начальника археологічної групи Б. Я. Лозівського на зорельоті прибульців. По ходу дії стає ясно, що інопланетний корабель повністю автоматизований і його основна мета - збір зразків флори та фауни на відвідуваних планетах. Герою вдається вступити з прибульцями в віддалений контакт, але вони дають команду повернути його на Землю, так як він є розумною істотою і не підлягає приміщенню в корабельний "звіринець".

У повісті є і заключна частина - "Витяги з протоколу заключного засідання Сталінабадской комісії" з розслідування даного інциденту. Чому ж ця повість привернула увагу любителів уфології і прихильників існування інопланетного життя?

Перш за все тому, що за формою вона дійсно нагадує скоріше звіт, ніж художній твір. До речі, перша і друга новела засновані на реальних враженнях Аркадія Стругацького від сходження на Авачинськую сопку і участі Бориса Стругацького в археологічній експедиції в районі Пенджикента влітку 1957 року. Крім того, в повісті наводиться посилання на якусь публікацію в науково-популярному журналі, яка нібито перекрутила факти.

У наш час в Мережі поширилася інформація, що ніби-то вищевказані події і справді мали місце. Їх свідками нібито стали військові, археологи і кілька місцевих жителів. На їх очах чорними гелікоптерами невідомого походження були викрадені чотири машини "ГАЗ", кілька корів, отара овець та кілька стогів сіна, а павукоподібними істотами - предмети побуту учасників експедиції, такі як примус, банка консервів, коробка з олівцями, а також черепки з місця археологічних розкопок.

Як стверджують автори мережевих заміток, один із загадкових вертольотів був перехоплений винищувачами і обстріляний. За однією версією, обстріл не завдав літальному апарату ніякої шкоди, за іншою - він впав в ущелину і розбився. Ще одна цікава обставина - в ніч з 14 на 15 серпня 1957 року на території Середньої Азії і Північного Афганістану на кілька годин переставала діяти радіозв'язок.

Також мережеві автори стверджують, що професор Лозівський нібито й справді проник на борт зорельота, маючи при собі флягу з водою, дві банки рибних консервів і кишеньковий ліхтарик із запасною батарейкою. Правда, в поспіху він залишив консервний ніж в куртці. Три тижні потому, на початку вересня, Лозівський, ледь не загинув від виснаження, підібрали на Адаірской сопці військовослужбовці Н-ської частини.

А тепер звернемося до реальним фактам. По-перше, в Інтернеті немає ніяких згадок про наукову діяльність професора Лозівського або археологічної групи "Апіда". Хоча, звичайно, події носять дуже давній характер і відомості могли попросту не потрапити в Мережу, та й назви з прізвищами могли бути змінені в "конспіративних" цілях. По-друге, ніяких слідів газетної або журнальної публікації на цю тему, нібито вийшла в кінці 50-х, теж не існує.

Основним джерелом інформації залишається фантастична повість братів Стругацьких. Звичайно, можна висунути припущення, що інформацію строго засекретили, щоб не сіяти паніку серед населення. Але куди більш імовірно, що ентузіастів від уфології збив з пантелику псевдодокументальний стиль розповіді фантастів. На жаль, швидше за все, все вищевикладене - письменницька вигадка, яка вдалася на славу, раз його прийняли за виклад реальних подій