Чому ті, хто зачинив за собою двері правильно, не повертаються?

Необхідно йти спокійно та обдумано. Іноді приходить час піти з роботи, від людини чи з якогось місця, яке колись було особливим для нас. Якщо йдемо в пориві емоцій, без роздумів, то можливість повернутися туди велика. Ми можемо пообіцяти собі, що ніколи не повернемось, але зрештою повернемося, і нас навіть не встигнуть зупинити.

Люди можуть сказати: "Ти набігався? Ну, приходь, так і бути!" Але після такого примхливого приходу повага до нас зменшиться, нас менше поважатимуть, і ми самі відчуємо себе менш поважними. Ми станемо менш терпимими, але й нам буде важче терпіти. Ми ж самі повернулися і нічого не змінилося.

Якщо існує небезпека, то, звичайно, потрібно йти негайно. Але якщо просто важко, нецікаво, невигідно, не корисно і гидко залишатися, то потрібно підготуватися до того як піти.

Перед тим як піти важливо зрозуміти, чи здатні ми на автономне існування і чи вистачить ресурсів. Нам потрібно тренуватися, складати план щоб піти, розраховувати ресурси та підготуватися.

І найголовніше – чесно відповісти на запитання: чому ми йдемо, куди ми йдемо, чи є у нас ресурси для самостійного життя і чи виконали всі свої зобов'язання.

Ми впевнені, що після того як підем не повернемося назад? Якщо повернемося – то наші дії втратять вагу. Іти треба повільно, розважливо і спокійно. Ті, хто так іде, рідко повертаються, а на новому місці їм вдається добре влаштуватися. Такі люди мають всі підстави для того щоб піти, і їх важко довести до цього моменту.

Але якщо вони пішли, то не вертаються назад. І це дивує всіх, особливо тих, хто використовував та мучив спокійних та розумних людей. Вони дивуються і обурюються, але це вже не має значення для тих, хто правильно пішов.